Вихід військ РФ із Сирії не допоможе, а, навпаки, нашкодить ворожому війську в Україні: інтерв’ю з майором Гетьманом
Контингент російських військ у Сирії, вочевидь, не може бути надто численним, аби суттєво посилити окупаційну армію на українському фронті. Навіть більше: цей вимушений крок матиме негативний вплив на моральний стан ворожого війська, адже де-факто йдеться про здачу позицій Росії в країні, яку вона контролювала.
У цій ситуації західній спільноті варто пригадати пафос кремлівського вождя Володимира Путіна, який ще нещодавно хизувався своїми “безмежними” спроможностями в Сирії. Зважаючи на ці заяви й реальність, не дарма сьогодні у пабліках згадують про те, що свого часу після виходу радянських військ з Афганістану Радянський Союз настільки “посилився”, що невдовзі розвалився, і проводять паралелі з путінською Росією і її виходом із Сирії.
Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA висловив ветеран російсько-української війни, майор запасу ЗСУ Олексій Гетьман.
– Стало відомо про те, що Росія почала виводити війська із Сирії. Країна-окупант залишає там лише дві військові бази. Чи вважаєте ви, що ці сили можуть суттєво зміцнити ворога на українському фронті?
– Щоб відповісти на це запитання, потрібно знати, яка саме кількість росіян виходить із Сирії. Проте наразі я не бачу жодної інформації, окрім інсайдерської, про це. Коли ми побачимо ці цифри, тоді можна буде аналізувати. Але, наскільки мені відомо, там був відносно невеликий – у масштабах нашої війни – контингент російських військ, тому не думаю, що він суттєво посилить армію РФ у цій війні.
У російських пабліках заявляють, що армія РФ посилиться, мовляв, це додаткові сили. Водночас таким “експертам” нагадують про те, що за кілька років після виведення військ з Афганістану Радянський Союз так “підсилився”, що розвалився. Отже, тут можна провести жартівливу, але паралель.
Водночас можна сказати напевно, що виведення російських військ із Сирії аж ніяк не поліпшує морального стану цього війська. Думаю, після падіння режиму Асада та реакції на це усього світу ситуація там буде невеселою.
Нагадаю, коли Путін будував ці дві бази у 2017 році, він заявляв, що, мовляв, ці бази тут назавжди, що будь-які терористи отримають таку відсіч, яку не можуть собі уявити, тощо. Він говорив про ці бази так само пафосно, як і про ядерну зброю, “Орєшнік”. Тому хотілося б, аби західна спільнота порівняла те, що і – головне – як він це казав, із тим, що відбувається зараз. Дійсно, путінська Росія залишається силою, залишається загрозою для нашої країни, але те, що він розповідає, не співвідноситься з реальністю.
– Раніше Путін мав у Сирії комплекси С-300 і ПВК “Вагнер”, потім була інформація про те, що і перші, і другу було виведено. Отже, принаймні жодного комплексу С-300 там точно не залишилося?
– Тут варто розуміти, чи можуть вплинути на загальну ситуацію кілька комплексів С-300, які можуть бути виведені із Сирії у разі, якщо вони там залишилися. Зрозуміло, що вони вплинуть, але треба розуміти, про яку саме кількість може йтися. Бо оцінки “багато” чи “мало” – це взагалі ні про що (2016 року Росія повідомляла про розміщення батареї С-300 на військовій базі в Тартусі, раніше комплекс С-400 було розгорнуто на базі Хмеймім. – Ред.).
– Через небезпеку ударів далекобійними ракетами, зокрема ATACMS, Росія перемістила на авіабазу “Енгельс-2” у Саратовській області фронтові бомбардувальники Су-34, які раніше тримала ближче до лінії фронту. Вочевидь, у такий спосіб збільшується час підльоту ворожої авіації. Наскільки це хороша новина для нас?
– Ми розуміємо, що і літаки, і далекобійні ракети все одно прилетять, якщо їхня дальність польоту, скажімо, 1000 кілометрів. Якщо їх відтягнуть на декілька сотень кілометрів, це не означає, що вони не зможуть досягнути цілей в Україні. Отже, атакувати все одно будуть.
Водночас коли збільшується час підльоту, це означає, що в нас з’являється більше часу на реагування на ці дії ворога й на кращу відсіч. Це теж очевидно. Плюс це призводить до додаткових витрат для росіян, як на пальне, так і на інші ресурси. Бо підготовка та післяполітне обслуговування літака інколи триває вдесятеро більше, аніж сам політ.
– На вашу думку, чи може в України з’явитися можливість завдавати ударів по військових аеродромах Росії на відстані понад 300 кілометрів? Чи можемо ми отримати таку опцію за президента США Трампа?
– Балістичні ракети малої та середньої дальності, які літають на кілька тисяч кілометрів, щось на кшталт “Орєшніка” чи “Іскандера”, про які зараз багато говорять, – навряд чи. Багато говорять про те, щоб ми могли використовувати далекобійні крилаті ракети. Але я хотів би звернути увагу на одну річ.
Подивімось на розміри ракети Storm Shadow і Scalp (довжина першої 6,5 метрів, другої 5,1 метра. – Ред.). А тепер подивімось на довжину ракети, яку ми дуже хочемо, – Tomahawk (6,25 чи 5,56 метра. – Ред.). Довжина у них приблизно однакова. Вибухова частина в Tomahawk, у Storm Shadow і Scalp приблизно однакова. А голівка самонаведення, думаю, не може бути більшою в Storm Shadow і Scalp, ніж у Tomahawk. Тобто вони створені приблизно за однією технологією.
Виникає питання: чому Tomahawk літає на декілька тисяч кілометрів, а Storm Shadow і Scalp не більш як на 500? Просте питання. Якщо просто подивитися на розміри, можна запитати: а чи не може Storm Shadow літати так само як Tomahawk? Що йому заважає так літати? Нічого.
Ці обмеження штучні. Якщо треба, вони можуть літати далі. У виробників ракет є дві дальності польоту: перша для внутрішнього споживання, а друга – для експортного споживання. Тобто те, що йде на експорт, зазвичай літає на меншу відстань, ніж те, що країна виробляє для себе. Наскільки я пам’ятаю, “Іскандери”, які Росія продає, мають дальність 250-300 кілометрів, а ті, які для себе, летять на 500-550 кілометрів. А це однакові ракети. Отже, це штучне обмеження. Так само і зі зброєю, яку нам передають.
Нам не треба просити ракети, які літають далеко. Storm Shadow і Scalp літають далеко, якщо буде така політична воля.
Comments (0)