На четвертому році великої війни українська влада визначилася, як діяти з військовозобов’язаними священнослужителями. Спочатку Кабінет міністрів вніс цих працівників духовної сфери до постанови, яка передбачає бронювання військовозобов’язаних на період мобілізації та на воєнний час. Це відбулося наприкінці минулого року. Вже у лютому 2025-го Державна служба з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС) чіткіше окреслила правила гри.
Отже, на «бронь» можуть претендувати керівники релігійних організацій, яких бачить Єдиний державний реєстр, а також священнослужителі, які працюють в релігійних організаціях на умовах трудового договору «в кількості, що є необхідною для забезпечення належної діяльності релігійних організацій». Ця певна розмитість (відсутність квот на бронювання, як в інших професіях), імовірно, створюватиме у майбутньому простір для можливих маніпуляцій.
Натомість не поталанило релігійним організаціям, афільованим з іноземною релігійною організацією, діяльність якої в Україні заборонена. Простими словами, ідеться про Українську православну церкву Московського патріархату на чолі з митрополитом Онуфрієм. Цю структуру визнано судами такою, що досі не розірвала контакти з Російською православною церквою на чолі з патріархом Кирилом. Держава не надаватиме «броні» служителям Московської церкви (УПЦ МП). Але і тут не обійшлося без «сюрпризів».
«Бронювальний» скандал
5 червня Державна служба з етнополітики та свободи совісті затвердила перелік релігійних організацій, які належать до критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення. Це один із бюрократичних кроків, необхідних, аби запустити бронювання церковників від мобілізації. Список складався із 7736 релігійних організацій різних конфесій. Найбільша сенсація: під №4771 у Переліку критично важливих від ДЕСС, наприклад, опинився Корецький Свято-Троїцький жіночий ставропігійний монастир Московського патріархату на Рівненщині.
За даними аналітичної системи Youcontrol, з 2016 року незмінним засновником Корецького монастиря виступає… Священний Синод Російської православної церкви. А ігуменя монастиря, як прописано у відкритому реєстрі, напряму підкоряється російському патріарху Кирилу, який благословляє убивства українців! Між іншим, на пару місяців до вторгнення РФ в Україну Кирило призначив нову ігуменію Корецької обителі монахиню Парфенію (у миру – Галина Новак).
У 2022 році до цього монастиря навідалися з обшуками співробітники СБУ і виявили пропагандистські матеріали. Зокрема, знайшли літературу «Беседы о русской земле», газети «Русский вестник» та «Русский дом».
Іще до Переліку критично важливих потрапили Свято-Введенський жіночий монастир Ніжинської єпархії, Святогорський Успенський Зимненський ставропігіальний жіночий монастир Волинської області, Свято-Василівський жіночий монастир на Житомирщині, – усі три підпорядковані все тій же УПЦ МП.
Проте 6 червня Державна служба з етнополітики та свободи совісті схаменулася і відкоригувала Перелік критично важливих, скоротивши його до 7726 релігійних організацій. Порівняли оновлену редакцію наказу із його першим варіантом. І з’ясував: звідти ДЕСС прибрала саме ті релігійні організації, що пов’язані з УПЦ МП, у тому числі Корецький жіночий монастир, підпорядкований прямо РПЦ та Кирилу.
Державна служба з етнополітики та свободи совісті сухо пояснила «Главкому», мовляв, у початковий варіант наказу закралася технічна помилка…
У коментарі «Главкому» голова Донецького відділення Української асоціації релігієзнавців, кандидат історичних наук Ілля Луковенко повідомив, що Перелік критично важливих релігійних організацій може бути розширено. Адже станом на 1 січня 2025 року в Україні діяло 34663 релігійні організації. Щоправда, серед релігійних громад лише 15506 мають статус юридичної особи. Отже, якщо спиратися на офіційні дані ДЕСС, бронювання можуть отримати 45% організацій, що мають статус юридичної особи, вважає експерт.
«Серед релігійних організацій Донецької області у Переліку лише 65. Хоча офіційно на підконтрольній території Донеччини станом на початок року нараховувалося 546 релігійних організацій, з них релігійних громад – 531 (з них 503 зі статусом юридичної особи). Тобто, бронювання можуть отримати працівники лише тільки 12% від їх загальної кількості. Серед громад, що отримали право на бронювання, громади з окупованої території, але які пройшли перереєстрацію на підконтрольній території. Йдеться про громаду іудеїв Донецька (вона була перереєстрована ще після 2014 р.) і громаду Свідків Єгови з Маріуполя», – розповів кандидат історичних наук Ілля Луковенко.
У військові капелани
Поспілкувалися із церковниками, організації яких держава готова забронювати. Керівник релігійної організації Української православної церкви Київського патріархату Ікони Пресвятої Богородиці «Неопалима Купина» в Оболонському районі Києва Віктор Мілейко зізнався, що вперше чує про затверджений ДЕСС списку критично важливих релігійних громад. За його словами, останні три роки питання бронювання церковнослужителів від мобілізації не вирішувалося. Кілька місяців тому отець Віктор добровільно пройшов військово-лікарську комісію, але не отримав «бойової» повістки. При цьому активно цікавиться службою військового капелана за умови, якщо його мобілізують.
«В інтернеті є багато пропозицій від військових частин або рекрутингових центрів на посади капеланів. В Україні є 150 бригад і кожна з них повинна мати бригадного капелана. Плюс у кожному батальйоні, який входить до складу бригади, також мають бути капелани. Назбирується близько 4 тис. таких посад. Якщо все це перенести на кількість православних священників, то орієнтовно половина від усієї кількості священнослужителів (за підрахунками Віктора Мілейка, у Православній церкві України нараховується приблизно 5 тис. священників, Українській греко-католицькій церкві – 3 тис. церковнослужителів, ще кілька десятків – в УПЦ КП) може бути мобілізована до війська», – зазначив представник Української православної церкви Київського патріархату.
Крім цього, він зазначив, що серед його знайомих є священники, котрі, з одного боку, офіційно числяться капеланами, а з іншого – раз на тиждень правлять богослужіння на своїх парафіях із дозволу командирів військових частин.
До слова, станом на 9 червня на ресурсі з пошуку вакансій Work.ua розміщено 51 пропозицію від військових частин та Центру рекрутингу української армії на заповнення посад військових капеланів та їхніх помічників. Зарплата коливається від 15 тис. грн до понад 100 тис. грн у місяць. Але є нюанс: у війську хочуть бачити капеланів із досвідом роботи священнослужителем більше року і вищою духовною освітою. А ще кругом є жорстка вимога – кандидат у капелани не повинен мати жодних зв’язків із релігійними організаціями, афільованими з РПЦ.
У невизначеному статусі досі перебуває й очільник Паломницького центру Православної церкви України протоієрей Роман Когут. Його молоду організацію (зареєстрована у жовтні 2022 року) також визнано критично важливою для економіки. Наразі він особисто не має ані відстрочки, ані броні від мобілізації. «За час війни повісток не надходило. Проте пройшов військово-лікарську комісію, і цим поки все закінчилося», – сказав священник.
Роман Когут додав: окрім Паломницького центру (займається просвітницькими питаннями та відбудовою монастиря на горі Афон), він офіційно працює у міжнародній компанії, а також здійснює богослужіння як священник у Свято-Михайлівському Золотоверхому монастирі у Києві.
У коментарі військовий адвокат Дар’я Соларьова зауважила, що включення релігійної організації до переліку критично важливих – це юридичний інструмент, який відкриває можливість зберегти священнослужителів у період мобілізації, але сам процес бронювання вимагає подальших дій, належного документального супроводу та дотримання відповідних процедур. Щоб можна було військовозобовʼязаного священнослужителя забронювати, релігійні організації мають надати ряд підтверджуючих документів до Держслужби з етнополітики та свободи совісті, а та вже в свою чергу бронюватиме через портал «Дія».
Ризики бронювання
Тепер повернімося до ризиків бронювання від мобілізації, про які побіжно було згадано на початку публікації. Голова Донецького відділення Української асоціації релігієзнавців Ілля Луковенко підтвердили: на релігійні організації не поширюються норми про 50% заброньованих і зарплатню не менше 20 тис. грн (з грудня 2024 року підприємства, які є критично важливими і бронюють працівників на порталі «Дія», мають підтвердити, що нарахована зарплата кандидатів на бронювання до сплати всіх податків – не менше 20 тис. грн). Тому питання про кількість заброньованих священнослужителів в умовах відсутності лімітів на «бронь» викличе найбільше складнощів на практиці. «Виникає поле для інтерпретації, а якою має бути ця кількість, скільки можна забронювати, а скільки мобілізувати, щоб не страждало «забезпечення належної діяльності релігійних організацій», – ставить питання фахівець. Він додав, що процедура бронювання має відбуватися через «Дію», за списками або заявою в електронній формі, що формує уповноважена особа ДЕСС. Крім цього, перед цим Державна служба з етнополітики та свободи совісті повинна затвердити Порядок бронювання військовозобов’язаних священнослужителів, у тому числі й відповідні необхідні для цього документи.
Як припустив експерт-релігієзнавець Ярослав Коцюба, релігійні організації самі складатимуть списки на бронювання і передаватимуть їх на затвердження. Але саме тут і можуть виникнути труднощі. Бо визначення «священнослужитель», яке запропонувала ДЕСС, має доволі широке трактування.
«Це не лише людина з відповідною богословською освітою, духовним саном, яка здійснює обряди, церемонії, ритуали, але й, яка, наприклад, займається проповідницькою чи місіонерською діяльністю. Хоча зазвичай такі функції – «релігійний промоушн» – сьогодні переважно здійснюють миряни, «низові» члени громад. Ця розмитість у визначенні поняття «священнослужитель» стосується також визначення «уповноважений на виконання/ проведення» тієї чи іншої обрядової або проповідницької діяльності», – наголосив у розмові релігієзнавець.
Коцюба впевнений: за цим переліком практично будь-якого парафіянина, працівника та члена релігійної громади можна визначити як «священнослужитель». Якщо це юридично не унормується чіткими критеріями, то релігійні організації можуть перетворитися на легальні структури для уникнення від мобілізації.
Comments (0)